18 грудня 1892 року, в Чаплинці на Херсонщині народився видатний український драматург Микола Гурович Куліш.

Автор десятка п’єс – «комедійок», «трагедійного» (за власним авторським визначенням), президент «ВАПЛІТЕ», літературний батько персонажа Тьоті Моті. Деякі з його творів зазнали сценічної слави ще за життя драматурга: «97» за режисури Гната Юри в театрі ім. І. Франка, «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Ґраса» в постановці театру Леся Курбаса «Березіль», «Патетична соната» в Московському камерному театрі Таїрова. Натомість «Зона́», «Закут» та «Вічний бунт» навіть не були надруковані за життя автора. У пізніх п’єсах вбачають провісництво настроїв екзистенціалізму.

80 років тому, в листопаді 1937-го, його було застрелено разом із творчим побратимом Лесем Курбасом та тисячами інших в урочищі Сандармох у Карелії.I. “Мина Мазайло” — одна з кращих п’єс М. Куліша. (1928 року М. Куліш написав п’єсу “Мина Мазайло”, в якій порушив мовну проблему. М. Куліш був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови і намагався боротися за її подальший розвиток.)

У комедії він розкрив, що причиною незавидного стану української мови є русифікація, яка породила нігілізм, зне­віру в престижність нашої мови. Його завданням було пробудити почуття національної самоповаги, сприяти відродженню мови, а також духовності, культури. У різних епізодах в оригінальній формі письменник розкриває багатство, красу, національну своє­рідність і неповторність української мови. Наприклад: «твої очі нагадують два вечірні озерця в степу». Епітет «бразолійний» — темно-синій, а слово «бринить»… «Орел бринить. Це означає — він високо, ледве видно — бринить». «Можна сказати — озеро бринить. А от іще кажуть: сніжок бри­нить…». «Або кажуть — думка бринить. Це треба так розуміти: тільки-тільки береться, вона ще неясна — бринить». «Спів бри­нить! Це, наприклад, у степу далеко ледве чути пісню…». «Губа бринить. Так на селі кажуть: аж губа бринить, так цілуватися хоче». Таким чином, мова ніби говорить: «Подивись, яка я багата та красива». Або, навпаки, М. Куліш показує економію мовних засобів у порівнянні з російською мовою. По-російськи: «ночью при звез­дах не спится», а українською — «зорію». Одним словом переда­ється те, що російською мовою п’ятьма словами. Куліш радить учитися мови на зразках народної творчості — піснях, думах, де наша мова збереглася в її первозданній основі.