Патріотизм, любов до Батьківщини лежать в основі героїзму українців, які боронять рідну землю від загарбників.
Волелюбність, що часом межує з анархічністю, робить безнадійними намагання окупантів зробити українців рабами.
Індивідуалізм та інтровертованість (заглибленість у себе) спонукають нас внутрішньо визначатися та займати чітку громадянську позицію.
Емоційність та ірраціональність українців сьогодні відступають перед потребою брати себе в руки і діяти тверезо й розсудливо.
Витривалість, упертість, наполегливість допомогли українцям витримати найстрашніші періоди історії. Допоможуть вистояти й тепер.
Працьовитість – корисна риса в умовах і війни, і миру. Війна – не лише збройний опір, а й важка, напружена праця всіх заради перемоги.
Традиційність сприяла колективному життю українців та збереженню самобутності. В умовах війни прояви традиційності потрібні як символ стійкості і готовності дбати про своє майбутнє.
Толерантність, миролюбність, гостинність зумовили те, що українці ніколи не зазіхали на чужі території і приязно ставилися до всіх, хто приходив із миром. Під час війни ці риси стали зайвими в ставленні до ворога.
Містично-магічний світогляд і релігійність допомагають знаходити сенс індивідуального і колективного буття. Це особливо важливо в умовах війни, коли мільйони людей шукають пояснення трагічної дійсності. Релігійні орієнтації підтримують віру багатьох українців у досягнення остаточної справедливості.
